72 години на Пекін

Для туристичної поїздки в Китай українцям потрібна віза. Але існує один маловідомий спосіб потрапити в Китай без будь-яких віз. 18 китайських міст надають громадянам України право так званого “безвізового транзиту”. Тобто якщо ви прилітаєте в одне з цих міст з України і маєте квитки на літак до якоїсь третьої країни, то можете перебувати в межах міста від 72 до 144 годин. Ми вирішили використати цей шанс з трьох причин. По-перше, Міжнародні авіалінії України мають прямий рейс з Києва у Пекін. По-друге, з Пекіна можна дістатись практично будь-куди в Азії на літаках азіатських лоукостів, таких як AirAsia чи Scoot. І найважливіше, в Китаї вже вісім місяців живе моя подруга Настя, яка пообіцяла вирватись на декілька днів і приїхати з Шанхая у Пекін (Настя, привіт!)

Мало хто знає про цей китайський безвізовий транзит. Навіть під час реєстрації на рейс у Борисполі симпатична дівчина (ви ж знаєте, в МАУ всі дуже ввічливі і симпатичні) попросила нас показати китайську візу. Вона щиро здивувалась, дізнавшись, що у нас їх немає. Тоді вона зателефонувала своїй колезі, яка підійшла до стійки і ще раз уточнила, чому ми летимо в Китай без віз і чи є у нас квитки на літак із Пекіна. Після 20 хвилинь пояснень, нас все ж таки пропустили на рейс.

China2

Ми були впевнені, що в Пекіні з цим буде простіше, напевно, у світі вже всі давно знають про дозвіл на китайський безвізовий транзит. Але на китайській митниці нас тримали ще довше:

– No visa?/ Немає візи?
– Yes, only transit for 3 days./ Так, потрібен транзит на 3 дні.

Нас попросили заповнити ще кілька бланків, забрали паспорти, потім китайський хлопчина ходив по аеропорту з нашими документами і показував їх своїм колегам. І тільки через 2 години нам офіційно дозволили залишатись у Пекіні протягом наступних 72 годин. Насправді, нам потрібно було всього 50, але правила є правила. А в Китаї правил дотримуються, консервують їх у бюрократії і затягнутих перевірках.

Двох днів у Пекіні вистачило на те, щоб познайомитись з містом, почати розуміти філософію і менталітет китайців, полюбити місцеву їжу і захотіти повернутись сюди знову. Багато речей нас дивувало, чогось ми не розуміли і, мабуть, навряд чи зрозуміємо. Десь нас дурили, десь ми самі чинили нерозумно, зате навчились чомусь корисному і зробили висновки на майбутнє. Так на світ з’явився цей текст, що зекономить вам час, дрібочку нервів і кілька десятків доларів, якщо ви плануєте подорож у або через Пекін.

China22

1. Транспорт

О другій годині ночі ми нарешті вийшли з аеропорту. Добре, що одразу біля виходу юрмляться водії міських таксі. Сідайте тільки у червоно-зелені або синьо-жовті автомобілі офіційної служби і не ведіться на послужливість приватних перевізників у білих сорочках, які здеруть з вас вдвічі вищу ціну. Як тільки сядете в таксі, попросіть водія включити лічильник. На жаль, китайці погано володіють англійською, тому всі адреси і документи роздруковуйте не лише англійською, а й китайською. Жоден з такситів, до яких ми підходили, не розумів англійської.

Удень з аеропорту в центр міста можна дістатись на метро. На одній з 18 ліній ходить “Airport Express” (25 юанів). Вам сюди. На кінцевій зупинці “Airport Express” перейдіть на лінію №2, на якій можна дістатись до центру міста – площі Тяньаньмень. Звертайте увагу на години роботи тих ліній метро, якими плануєте пересуватись ввечері. Усі вони відкриваються і закриваються в різний час. Якщо ви зайшли в метро до закриття, це ще не означає, що ви дістанетесь до пункту призначення. Можливо, одна з ліній, якою вам потрібно буде скористатись, уже закрилась, і працівники метро попросять вас покинути станцію. Так, о 12 годині ночі ми опинились посеред вулиці і нам довелось викликати таксі. Не панікуйте, починайте ловити машину прямо на дорозі. Можна скористатись і спеціальними додатками, такими як “Di Di” чи “Kuai Di”. Але ними складно користуватись, якщо ви не знаєте китайської.

China3

2. Гроші

Старайтесь привезти мінімальну суму юанів з собою. У декількох онлайн-блогах я прочитала, що в аеропорту Пекіна вигідний обмінний курс, а в банку на вас чекатимуть сто кіл бюрократії і три години втраченого часу. Насправді, в аеропорту грабіжницький курс, і кожен обмінник ще й візьме свою комісію за продаж валюти. Так, за 100 доларів ми отримали всього 577 юанів. Наступного дня в “Bank of Beijing” за 100 доларів нам дали 674 юаня. Ми витратили на це аж 10 хвилин, ще й випили прохолодної води в банку. Ніяких проблем, головне – мати з собою паспорт. Паспорт може знадобитись і при купівлі квитків до музеїв, зокрема, до Забороненого міста (60 юанів).

China4

3. Місця

Якщо у вас є всього два чи три дні на такий мегаполіс як Пекін, треба грамотно розпорядитись своїм часом. Наприклад, обрати хостел в пішій доступності до найвидатніших культурних чи історичних пам’яток. Ми жили за десять хвилин від площі Тяньаньмень, і уже в перший день обійшли весь центр міста. Навіть вистачило сил на те, щоб дійти до Храму неба, розташованого на території з парками й імператорськими палацами.

China10

Виявилось, оцінити найкраще з трьох основних архітектурних стилів китайської столиці можна за один день. Соціалістичні будівлі епохи Мао Цзедуна розташувалися навколо площі Тяньаньмень. Тут і мавзолей вождя, і Дім народних зборів, і пам’ятник народним героям. Такими однотипними державними будівлями навряд чи можна здивувати людей, що виросли у пострадянських країнах. Але навіть наслідуючи дружній СРСР, китайці залишилися вірними собі і додали розмірів, страхітливої помпезності й офіціозу до всіх будинків, де працюють головні чиновники країни.

Сhina5

China6

Найбільш відомий приклад класичного стилю в китайській архітектурі – Імператорське місто, частиною якого є Заборонене місто, побудоване правителями династії Мінь у XV столітті. До 1911 року тут жили китайські імператори, і звичайним людям вхід на територію палацу був заборонений. Зараз це музей площею 123 га. Сюди можна потрапити з площі Тяньаньмень. Роззирніться навколо, знайдіть портрет Мао Цзедуна, і рухайтесь в його бік. Перед вами – ворота Небесного спокою, за якими лежить Імператорське місто.

China7

Китайці обожнювали і боялись своїх правителів, тому будували на їхню честь велицезні палаци. Без зручного взуття, в якому ви впевнено долатимете кілометри колишніх імператорських резиденцій і досліджуватимете Пекін, буде складно.

China11

China8

І найцікавіше, постмодерна архітектура. Недалеко від центру і Забороненого міста за проектом французького архітектора Поля Андрьо збудували Великий національний оперний театр. До нього можна і варто дійти пішки. Гладкий купол зі скла і титану балансує на поверхні штучного озера і, на перший погляд, не вписується в загальний образ імператорсько-соціалістичного міста. Театр нагадує мені чиказький “Клауд Гейт” Аніша Капура. Дивлячись на нього, я думаю не про минулу могутність Китаю, бюрократію чи традиціоналізм, а про його багатообіцяюче майбутнє.

China9

4. Їжа

– Ооо, шашлички! Вони і тут є, а я думала, що це тільки наша шанхайська тема. Я їх обожнюю, давайте спробуємо! – моя подруга Настя тягне нас до задимленого кіоска, де повар у брудному фартушку смажить м’ясо в масивній чавунній сковорідці. Настя майже рік живе в Шанхаї і каже, що Пекін – це зовсім інший Китай. Я заряджаюсь її ентузіазмом, переводжу погляд на темну рідину, що шкварчить і вискакує зі сковорідки маленькими гарячими каплями. Ні, мабуть, наступного разу.
– Ой, дарма, – розчаровано відповідає Настя і замовляє собі два шашлички. Через кілька хвилин у її руках з’являються дві дерев’яні шпажки зі шматками гарячого жирного м’яса.

China10

Дарма я тоді відмовилась. Найcмачніші страви, які ми куштували в Китаї, Малайзії, Індонезії і Сінгапурі, ми купували саме на вулицях, ринках або в засмальцьованих забігайлівках для місцевих.

Моїм особистим відкриттям у Китаї став “Bubble tea” – чорний або зелений чай з солодкими желейними кульками, що від легкого дотику до зубів чи язика лопаються і наповнюють рот солодкою рідиною. Інколи їх треба прожувати, часом вони схожі на фрукти, наприклад, ананаси. Найкраще “Bubble tea” смакує холодним, і зі всіх напоїв, що ми спробували, мені запам’ятався класичний холодний чай з молоком у закладах мережі “Coco”. Друзі, хто їде в Китай, випийте його з думками про мене!

China12

China13

Щоранку господарі маленьких сімейних кафе викладають перед своїми закладами піраміди з паруючих бамбукових корзин. Так вони запрошують гостей на свіжі баоцзи – китайські пельмені з м’ясом, приготовані на пару. У таких закладах зазвичай працює вся сім’я: господиня знімає з пару і подає на стіл корзинки з баоцзи, діти ставлять чистий і збирають брудний посуд, а старші члени родини слідкують за порядком. Баоцзи – традиційна китайська їжа, яку китайці готують ще з II cтоліття н.е. Одна корзинка з 6-7 баоцзи коштуватиме вам 10-12 юанів. Будьте готові до того, що за сусіднім столиком снідатимуть жителі цієї ж вулиці, що не соромляться голосно жувати і прицмокувати. В Азії ми зрозуміли: чим більше місцевих їсть у ресторані, тим краще. Сміливо заходьте і обирайте найпопулярнішу страву закладу. Баоцзи стали однією з причин, чому я вже планую нашу наступну поїздку в Китай. Я замовляла їх у десятках китайських ресторанів в Азії і навіть Україні, але ніде вони не були такими, як того ранку в Пекіні.

Сhina14

Перед від’їздом ми хотіли спробувати ще одну традиційну китайську страву – качку по-пекінськи. Щоб з’їсти найсмачнішу в Пекіні качку, ми скористались додатком “Bon App!”. Він привів нас у “Quanjude” – ресторан із золотою ліпниною на стінах і стелі, кришталевими люстрами і масивними підсвічниками. Спочатку мені здалось, що ми зайшли в гості до Миколи ІІ. Друга думка в голові – треба вшиватись, нам вистачить грошей лише на негазовану воду. Але коли повар у біломі фартусі і високому капелюшку пройшов повз нас, несучи перед собою щойно приготовану цілу качку із карамелізованою спинкою – ми здались. І вчинили правильно. Виявилось, що качка по-пекінськи, приготована за фірмовим рецептом “Quanjude”, коштує всього 300 юанів. Це більш ніж справедлива ціна за таку імператорську вечерю, по-іншому її просто не назвеш. Згадую, як солодка качина скоринка ніжно хрумтіла у роті – і захлинаюсь власною слиною. До речі, першу качку по-пекінськи в ‘Quanjude’ приготували ще в 1864 році. Зайдіть обов’язково.

5. Люди

Атмосферу будь-якого міста творять люди. Архітектура, вулиці, краєвиди, їжа – це теж важливо, але саме люди роблять місця особливими. Усього за два дні ми зрозуміли: Пекін – дуже особливий. Незважаючи на те, що ми гуляли містом у будній день, вулиці були переповнені людьми, в основному, це були сім’ї з дітьми. На площі Тяньаньмень батьки гордо і виразно розповідали дітям історії, вказуючи на мавзолей Мао, і зовсім не сварили своїх кровинок, коли ті бігали чи смітили біля останнього притулку вождя. Ні разу не бачила, щоб у Китаї вичитували чи підвищували голос на дітей привселюдно. Малі на голові ходять, а батьки сміються і плескають у долоні. Мабуть, так буває, коли держава забороняє мати більше, ніж двох дітей на сім’ю.

Інколи мені здавалось, що ми всі були героями якогось доброго комуністичного фільму, і зараз у кадрі з’явиться режисер і скаже: “Стоп, знято!” І всі перестануть посміхатись і гратись, і порозходяться по домам. Але цього не трапилось. Діти продовжували бавитись у свої дивні ігри, чоловіки пішли займатись фізкультурою після завершення чергової партії в “ґо”, а жінки вишикувались у дві лінії на вечірню зарядку. Із принесеного кимось старанького магнітофона лунала бадьора мелодія. Я не розуміла слів, але готова закластись, що та жіночка співала про Батьківщину і її світле майбутнє. Загалом, китайці дуже відрізняються від усіх інших націй. І потім ми в цьому ще неодноразово переконаємось.

China15

China18

China19

China21

China16

Рік тому моя подруга поїхала в Китай. Після завершення дії туристичної візи вона відкрила нову, а потім ще одну, навчальну. Кілька моїх знайомих також полетіли в Шанхай і вирішили поки не повертатись додому. Мабуть, я б ніколи не зрозуміла їхнього вибору, якби не провела у Пекіні цих 72 години. Китай – це зовсім інше життя, з інакшим сприйняттям людини, сім’ї, реальності, ідеалів і всього взагалі. Китай не такий, яким його показують у фільмах, і не такий, як про нього пишуть. Найкраще про Китай розкажуть вулиці, якими ви будете ходити, китайці, які будуть вам посміхатись, баоцзи, якими ви звикнете снідати, дивні ігри, в які ви навчитеся грати. Будьте готові до того, що Китай не бажатиме вас відпускати. А ви і не станете опиратись.